Для батьків

Виховання дітей у сім'ї 

Виховання— це батьківський обов'язок 

Історія людського суспільства поклала на батьківську голову відповідсність за своїх дітей, за організацію життя родини, коронувавши їх як найперших і незамінних вихователів у житті кожної людини. Без батьківської мудрості немає виховної сили сім'ї. Батьківська мудрість є духовним надбанням дітей; сімейні стосунки, побудовані на громадянському обов'язку, відповідальності, мудрій любові й вимогливій мудрості батька й матері, самі стають величезною виховною силою

В сім'ї  важлива роль в вихованні належить як батькові, так і матері. Про силу виховного впливу батьків красномовно говорять такі українські народні прислів'я й приказки: «Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина», «Які тато й мамо, таке й дитятко». Слова батька та матері для дитини мають авторитетне значення

Спочатку є тільки любов. Батько — найдужчий, найсміливіший, мама — найкраща, найдобріша. Хоч би якими вони не виглядали в очах інших, у малюка свій власний погляд. Найближчі, найрідніші — і найкращі. Він ще не зіставляє, не порівнює. Просто наділяє їх усіма чеснотами

За старих часів вважали, що влада батька має небесне походження. Про шанування батьків існувала окрема заповідь, а хто не дотримувався цієї заповіді, то Бог жорстоко карав цих дітей. Батьки також відповідають за свою сім'ю перед суспільством і законом. Вони мають велику владу і повинні мати авторитет у своїй сім'ї

Хоча кожна сім'я є колективом, все ж таки батьки та діти відрізняються тим, що перші керують сім'єю, а другі використовуються в сім'ї. Народ засуджує тих, хто не виконує свої батьківські обов'язки. Дітей повинні виховувати батько з матір'ю. Слова батько та мати належать до одного з найбільш характерних атрибутів українського фольклору

Мати — найрідніша, наймиліша, найдорожча З якою радісною усмішкою вимовляє дитина це дивовижне, сонячне слово. Ідеал матері, яка виношує дитину під своїм серцем і приводить на світ, зігріває теплом, ласкою і палкою любов'ю, виховує в ній доброту й світлий розум, плекає чуйність та доброзичливість, широко втілений в українському фольклорі

Рідна мати — перший педагог, від якого розпочався родовід вихователів та й самого виховання, і її ні ким замінити не можна. Справжня мати нічого не пошкодує для своїх малят. Вона ніколи не залишить дитину в біді, а тим паче не кине її напризволяще|

Мати завжди зрозуміє дитину, завжди поспішить на допомогу, не вагаючись віддасть останній шматок хліба, а за врятування дитини — навіть життя. Мати невтомно піклується про своїх дітей. Результати материнського виховання залишають у дитини глибокий слід на все життя. Любов матері до дитини найсильніша в світі. Уявити собі матір без глибокого почуття любові до дітей важко, а то й просто неможливо

Любов до дітей

Без глибокої, самовідданої любові до дітей не буває і не може бути повноцінного сімейного виховання. Світле благородство й велика любов матері до дітей формує її авторитет і водночас силу виховного впливу

Однак в любові до дітей треба мати почуття міри, ніколи не впадати в нерозумну, сліпу любов, яка спотворює виховання, калічить дитину. Також батьки не повинні виховувати дітей в суворості за допомогою покарань. Розумно люблять своїх дітей ті батьки, які ніжність не доводять до розпеченості, піклування — до потурання примхам, а вимогливість поєднують з повагою до особистості дитини. Батьки, які гарно виховували своїх дітей, живуть з ними в любові та дружбі.

Добре виховати своїх дітей — не тільки найголовніший моральний, а й конституційний обов'язок кожного батька й кожної матері. За виховання своїх синів і дочок вони відповідають перед суспільством

Суть цього прекрасно передав А.С. Макаренко, який писав: «Виховання дітей — найважливіша галузь нашого життя. Наші діти — це майбутні громадяни нашої країни, громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти — це майбутні батьки й матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками й матерями. Але це не все: наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість. Погане виховання — це наше майбутнє горе, наші сльози, наша провина перед іншими людьми, перед усією країною»

«Виховання майбутніх батьків і матерів — одне з найважливіших завдань школи», — так говорить В.О. Сухомлинський у своїй книжці «Батьківська педагогіка». Батько й мати дали тобі життя й живуть для твого щастя. Все, що дають тобі батько й мати, — це їхня праця, піт, втома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для батька й матері — твоє чесне життя, працьовитість, а в шкільні роки — любов до навчання, повага до старших, активна участь у суспільне корисній праці. Принось у дім щастя, оберігай щастя сім'ї. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною — це велике горе для твоїх батька й матері. По-справжньому любити батька й матір — означає приносити в дім мир, спокій. Дорожи честю сім'ї. Твоя сім'я — це не тільки батько й мати, це й ти. Це твоя поведінка, твої вчинки. З усіма людьми треба бути правдивими, та для батька й матері найменша краплинка неправди — якщо тільки вони дорожать власною честю й честю сім'ї— велике нещастя. Запитуй батька й матір дозволу на те, що без їх волі робити не можна або ж безтактно. Справжня свобода сина й дочки — бути слухняними дітьми. Підкорення волі батьків — перша школа громадянського виховання, перша дисципліна твоєї совісті. Якщо ти не навчився підкорятися волі батьків і в цьому підкоренні вбачати справжню свою волю, ти не зможеш стати стійким, несхильним громадянином.

  Дорогі батьки!

Родина для дитини - це тепле гніздечко, в якому вона почуває себе спокійно і впевнено, бо є коханою ізахищеною.Але родина - це не завжди тато, мама, дитина. З початком навчального року школа для Вашого сина чи дочки стає другим домом, а вчитель і однокласники - другою родиною. Саме в цей час дитині конче потрібні Ваша увага і підтримка. З початком навчального року Ви помітите, що дитина не завжди реагує на зауваження, починає насуплюватися і нити, не хоче йти до школи. Тому важливо щодня розпитувати її про все, що трапилось у школі. Вона повинна відчувати, що її проблеми та сумніви небайдужі батькам і що вона завжди може розраховувати на Вашу допомогу. Інакше, коли виникнуть справді серйозні шкільні проблеми, дитина нізащо про них не розповість.Тому найголовніше дарувати своїй дитині більше любові та уваги, адже вона вступає в новий, цікавий, повний вражень і знайомств, період свого життя.І Ви ніколи не повинні забувати, що дитина вчиться робити ті речі, яких Ви її навчаєте:Якщо дітей критикувати, вони вчаться звинувачувати.Якщо діти бачать ворожість, вони вчаться битися.Якщо діти живуть зі страхом, вони вчаться боятися.Якщо дітей жаліти, вони вчаться скаржитися.Якщо дітей висміювати, вони виростають соромливими.Якщо дітей хвалити, вони вчаться цінувати.Якщо дітей підбадьорювати, вони виростають упевненими в собі.Якщо діти дістають визнання, вони виростають шляхетними і щедрими.Якщо діти бачать чесність і справедливість, вони будуть знати, що таке правда.Якщо діти ростуть у безпеці, вони вчаться вірити в себе і в тих, хто їх оточує.Якщо діти живуть в атмосфері дружелюбності, вони вчаться тому, що світ - прекрасний.                               

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь і дідусів
• Крім їжі та одягу мені потрібні ласка, сердечність та Ваша любов.
• Говоріть зі мною «серцем», тому що слова не завжди мені зрозумілі.
• У нашому домі виділіть мені власний куточок і трішки Вашої уваги і часу.
• Зробіть так, щоб я відчував свою важливість і необхідність, своє місце у планах нашої родини.
• Зробіть так, щоб я ніколи не боявся втратити Вашу любов.
• Допоможіть мені зрозуміти різницю між добром і злом, правдою і неправдою. Покажіть, як дотримуватися обіцянки.
• Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть тоді, коли я ще роблю сотні помилок.
• Не карайте мене за невдачі, сама невдача вже є карою для мене.
• Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також - як і чому. Будьте доброзичливі до мене, щоб я навчився відчувати те саме до інших.
• Не обмежуйте мене, не висміюйте.
• Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо тільки дитина.
        • Дайте мені змогу проявити свої можливості, бути відповідальним.
• Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб Ваша любов не перетворилася в милиці, які будуть заважати мені робити самостійні кроки. Любі мої, я Вас дуже-дуже люблю!!! Покажіть мені, що Ви любите мене також.

"Хочете, щоб ваша дитина ходила в школу із задоволенням?"

Пам'ятка для батьків:

1. Не говоріть про школу погано, не критикуйте вчителів у присутності дітей.

2. Не кваптеся звинувачувати вчителя у відсутності індивідуального підходу, задумайтеся над лінією власної поведінки.

3. Пригадайте, скільки разів ви сиділи з дитиною і спостерігали за її роботою над уроками. Чи були випадки, коли ви відмітили у дитини неправильні прийоми роботи і показали їй правильні

4. У випадку конфліктної ситуації в школі постарайтеся усунути її, не обговорюючи всі подробиці з дитиною.

5. Стежте, щоб ваше дитя вчасно лягало спати. Дитина, що не виспалася, на уроці - сумне видовище.

6. Хай дитина бачить, що ви цікавитеся її завданнями, книгами, які вона приносить зі школи.

7. Читайте самі, хай дитина бачить, що вільний час ви проводите за книгами, а не лише біля телевізора.

8. Учіть дитину виражати думки письмово: обмінюйтеся з нею записками, пишіть разом листи. Якщо дитина розповідає вам про подію, яка справила на неї враження, то запропонуєте їй записати цю розповідь, а ввечері прочитайте всім членам сім'ї.

9. Беріть участь в житті класу і школи. Дитині приємно, якщо його школа стане частиною вашого життя.

10. У школі ваше дитя може зіткнутися з критичним відношенням до себе. Допоможіть їй не втратити віри в себе.

                                     

 «Умови ефективного виховання в сім'ї»

    1. Мікроклімат здорових стосунків між усіма членами родини це насамперед правильна організація сімейного життя, яка складається з культури побуту, діяльності, спілкування. Це повага, доброзичливість у стосунках, що стосується всіх членів родини. А найперше — це любов. В. Сухомлинський писав: «Людину ми створюємо любов'ю — любов'ю батька до матері й матері до батька, любов'ю батька і матері до людей, глибокою вірою в красу та гідність людини. Прекрасні діти виростають у тих сім'ях, де батько й мати по-справжньому люблять одне одного і в той же час люблять та поважають людей». Тож якщо дитина з раннього віку е: свідком справжньої людської любові й поваги, то цей кращий зразок моральності вона бере за основу свого майбутнього сімейного життя.

         2. Позитивний приклад батьків. Вирішальну роль у сімейному вихованні має поведінка дорослих. А. Макаренко з цього приводу зазначав: «Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи повчаєте її, чи караєте її. Ви виховуєте її в кожен момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. Як ви одягаєтесь, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте чи сумуєте, читаєте газету — все це має для дитини велике значення. Тому вимогливість і контроль за кожним своїм кроком мають бути в дорослих на першому плані, бо неможливо сформувати повноцінну особистість, не даючи їй позитивного прикладу для наслідування.   Адже  тільки  особистість  може  впливати   на  особистість,  тільки характером можна формувати характер».  Нагадаймо думку А.  Макаренка, який зазначав, що головні основи виховання закладаються до п'яти років; після п'яти вже буде перевиховання, а перевиховувати набагато складніше. Це доведено практикою, В результаті досліджень встановлено, що чим менша дитина, тим більше приклад дорослих впливає на її поведінку. І якщо особистий приклад батьків є транслятором позитивної інформації, для дітей та викликає адекватну реакцію—можна сподіватися на успіх.

         3. Авторитет батьків. Родинне виховання — справа дуже серйозна. Тому батьки, які хочуть по-справжньому виховати своїх дітей, повинні мати в них авторитет. Авторитет має бути справжнім, щирим, базуватися на правильній організації сімейного життя, де не може бути дрібниць, бо все є важливим. До речі, А. Макаренко в «Лекціях про виховання дітей» застеріг від цілого ряду фальшивих авторитетів, які, на жаль, інколи мають місце і в наш час (придушення, чванство, педантизм, підкуп тощо). Батьківський авторитет має грунтуватися на загальній ерудиції й обізнаності, відповідальності у всьому, любові, зацікавленості справами дітей тощо.

         4. Достатній рівень педагогічної культури батьків. Це передусім педагогічні знання, які допоможуть глибше пізнавати дитину, розуміти ЇЇ потреби, визначили ознаки  домінаторної  (тоталітарної)  та  партнерської  (демократичної)  сімей.   Ми пропонуємо ознайомитися з основними психологічними характеристиками обох типів сімей, подумати не тільки про те, до якого типу сім'ї належить та сім'я, де ви виросли, а й про те, якого типу сім'ю створили ви. Чи є ваша родина малою структурою демократії в серці суспільства? Чи не є ваша сім'я джерелом виховання агресора — людини, яка може легко когось образити, підняти руку на слабшого

     Характеристики домінаторної (тоталітарної) сім'ї.

 • зловживання владою;

• відсутність рівних прав усіх членів родини, особливо дітей;

• наявність у сім'ї суворих правил, які мають примусовий характер;

• кожному члену сім'ї відведено певну роль, одна з них — відповідно до його статі, тобто дівчинці можна і потрібно це і це, а хлопчику — зовсім інше, адже він хлопчак;

• відсутність розподілу обов'язків, пов'язаних із життям сім'ї;

• економічні «труднощі» не розподілено між членами сім'ї;

• відсутність поваги до особистого життя членів родини та інших людей;

• конфлікти вирішуються за принципом: «один виграв — інший програв»;

• члени сім'ї не беруть участі у прийнятті рішень;

• батьківські обов'язки не розподілено;

• дисципліна підтримується завдяки силі та приниженню;

• зроблені помилки члени сім'ї не визнають і, пробачення не просять;

• опір будь-яким змінам;

• почуття незахищеності від образливих і насильницьких дій;

• аналізу конфліктів, що виникають, не існує;

• майже зовсім відсутні сміх і радість, проте присутній страх.

         Отже, домінаторна сім'я — це сім'я, в якій проблеми не обговорюють правила поведінки кожної особи чітко визначені. Наприклад, жінка зобов'язана відповідати за все домашнє господарство, виховання дітей, а ще й досить часто працювати. А справа чоловіка—принести в сім'ю гроші. Він сам визначає — скільки і коли. Діти не мають жодних прав. Під час розв'язання важливих для сім'ї проблем у них ніхто не питає, що вони думають. Взагалі вони не мають права на особисту думку. Що їм робити в домашньому господарстві, їх теж не питають.

         Характеристики партнерської (демократичної) сім'ї:

• кооперативна структура, рівні можливості;

• відсутність секретів і таємниць;

• гнучкі правила розпорядку;

• розподіл економічної відповідальності:

• домашню роботу та обов'язки розподілено на засадах рівноправності;

• повага до особистого життя членів сім'ї;

• основою дисципліни є повага та довіра;

• батьківські обов'язки рівноправно розподілені;

• зроблені помилки члени сім'ї визнають;

• члени сім'ї почуваються в безпеці;

• конфлікти розв'язують;

• члени сім'ї беруть на себе відповідальність за проблеми, які виникають;

• сім'я—це джерело радості;

• діти заплановані й бажані.

         І от уявімо собі, що ми можемо спокійно поговорити між собою про гроші, про наші батьківські обов'язки, про розподіл домашньої роботи та вибрати для себе те, що ми робитимемо без напруження, подолання внутрішнього спротиву, А ще уявімо, що мати чи батько, які помилково нагримали одне на одного, вибачилися. Підемо ще далі: уявімо, як хтось із батьків вибачився перед дитиною! Дитина цього ніколи не забуде, її повага до батька чи матері зросте. Результатом виховання в партнерській демократичній) сім'ї буде самостійна, впевнена в собі особистість, яка зможе керувати своїм професійним самовизначенням і життям.

                            Принципи виховання дисципліни в дитини

1. Відокремлюйте свої почуття. Не засуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам'ятайте: щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття й навчитись із ними поводитись.

2. Уважно вивчайте дитину. Ви повинні знати стан здоров'я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового напруження повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченнями або покаранням.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалось емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вважають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків.

5. Караючи дитину, переконуйтесь у тому, що вона розуміє, за що її карають, і звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки й засвоїти їх.

6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є спільними.

7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити енергію в інше, дозволене русло.

                                      Пам'ятка для батьків

1. Тільки разом у співпраці зі школою та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

2. Обов'язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь із класним керівником і вчителями школи.

3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте й не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти й усвідомити помилки, недоробки, загартуйте її силу волі своєю допомогою й розумінням.

4. Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов'язків. Надавайте розумну допомогу в їхньому виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою й силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

5. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала в собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати готуватися до уроків, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.

                            Батьківські радощі та тривоги

Поради шкільного психолога;

• Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, співчутливо.

• Не випробовуйте чесність дитини, якщо не хочете, щоб вам брехали.

• Дозвольте дитині мати особисте життя.

• Поважайте вашу дитину, як ви поважаєте інших людей.

• Не захищайте дитину від життєвих обставин та наслідків її поведінки, бо діти навчаються тільки на власному досвіді.

• Не скупіться на ласку: поцілунки, обійми, лагідне слово. Це потрібно і вам, і дитині.

• Не займайтеся вихованням, коли ви втомлені, погано почуваєте. Спочатку відпочиньте.